Вісник Маріупольського державного університету. Серія : Право. – 2020. – Вип. 20. - С. 1-154
Тихомирова Галина Євгенівна кандидат юридичних наук, доцент кафедри права та публічного адміністрування
Маріупольський державний університет
[email protected]
Темирова-Хмикіна Вікторія Ігорівна старший викладач кафедри права та публічного адміністрування
Маріупольський державний університет
[email protected]
В’юшкова Єлизавета Сергіївна студентка кафедри права та публічного адміністрування
Маріупольський державний університет
[email protected]
Впровадження екологічних судів в Україні: зарубіжний досвід
Анотація Статтю присвячено проблемі відсутності екологічних судів в Україні.
Останнім часом в розвинутих зарубіжних країнах існують тенденції до створення спеціалізованих судів і трибуналів щодо розгляду екологічних справ та вжиття заходів щодо полегшення доступу до правосуддя для громадян. Кожна країна має свою специфіку, пов’язану з її правовою системою та місцем, яке відводиться в ній правовій охороні навколишнього середовища.
Встановлено, що у сучасний період широко визнаним є положення про існування трьох моделей екологічних судів. Проаналізовано існуючі моделі екологічних судів на прикладі зарубіжних країн. Окреслено переваги та недоліки відповідних моделей, а також звернено увагу на необхідність застосування корисного зарубіжного досвіду для створення цього інституту.
Визначено компетенцію та юрисдикцію екологічних судів та наголошено на важливості введення окремої категорії справ, а саме екологічних справ. Охарактеризовано практичне значення екологічного суду та його позитивні здобутки на прикладі зарубіжних країн.
Запропоновано етапи впровадження екологічних судів. Доведено необхідність проведення реформування судової системи в обмежених у часі рамках.
Підкреслено важливість категорії «екологічне правосуддя» для національної правової системи, а тому розглянуто відповідне поняття крізь призму загального дослідження. Доведено, що ефективна стратегія реалізації норм екологічного права має спиратися на баланс законодавчої, виконавчої та судової влади.
Наголошено, що основними перевагами спеціалізованих екологічних судів є експертність судочинства, залучення суспільства та широке поле для використання медіації.
Обґрунтовано тенденції до постійного збільшення кількості екологічних судів у світі, які демонструють ефективність і життєздатність спеціалізованого екологічного правосуддя.
Завгородня, В.М. та Кравець, Я.В, 2018. Екологічні суди: зарубіжний досвід. Юридичний науковий електронний журнал, 4, c.70-74. Доступно: <http://www.lsej.org.ua/4_2018/19.pdf> (Дата звернення 18 вересня 2020).
Чикильдина, А.Ю., 2014. Земельные суды: зарубежный опыт. Политика, государство и право, 2. Доступно за: <http://politika.snauka.ru/2014/02/1245> (Дата обращения 18 сентября 2020).
An Act to constitute the Land and Environment Court and to make provision with respect to its jurisdiction, 1979. Land and Environment Court Act. Australia (NSW), 204, Sec. 20(2). Available at: <https://legislation.nsw.gov.au/view/whole/html/inforce/current/act-1979-204> (Accessed 18 September 2020).
Lavrysen, L. and De Geyter, L., 2004. Summary Report. Organization of the courts and tribunals and prosecution policy in the area of environmental crime. EU Forum des juges de l’environnement. Available at: <https://www.eufje.org/images/docConf/hag2004/CR3%20hag2004.pdf> (Accessed 18 September 2020).
Nilsson, A. and Tegner Anker, H., 2010. The Role of Courts in Environmental Law – Nordic Perspectives. Journal of Court Innovation, 3(1), pp.111-120.
ДСТУ ГОСТ 7.1-2006
Тихомирова Г. Є. Впровадження екологічних судів в Україні: зарубіжний досвід / Г. Є. Тихомирова, В. І. Темирова-Хмикіна, Є. С. В’юшкова // Вісник Маріупольського державного університету. Сер. : Право. – 2020. – Вип. 20. – С. 40-48.
Harvard Referencing Style
Tykhomyrova, G., Temyrova-Khmykina, V. and Viushkova, Ye., 2020. Vprovadzhennia ekolohichnykh sudiv v Ukraini: zarubizhnyi dosvid [Implementation of environmental courts in Ukraine: foreign experience]. Vìsnik Marìupolʹsʹkogo deržavnogo unìversitetu, Serìâ: Pravo, 20, p.40-48.
