Анотація У статті зроблена спроба комплексного дослідження та аналізу змісту трансформації процесуального стану потерпілого у ретроспективному розвитку національного кримінального - процесуального законодавства, а також визначення на підставі дослідження проблем і шляхів їх подолання що стосується насамперед відшкодування заподіяної шкоди потерпілому у разі скоєння відносно його кримінального правопорушення.
Визначений розвиток кримінального - процесуального законодавства та узагальнені риси та видові характеристики які притаманні одному із основних учасників процесу – потерпілому.
Дослідженні та проаналізовані нормативно - правові акти які регулюють процесуальний статус потерпілого у кримінальному провадженні у різні часи розвитку кримінального - процесуального законодавства, а також узагальнена вітчизняна судова практика щодо реалізації механізму відшкодування заподіяної шкоди.
Звернуто увагу на вплив міжнародних правових актів на розвиток та удосконалення національного законодавства, особливо в частині забезпечення прав та свобод людини і громадянина в тому числі відносно осіб яким завдана будь-яка шкода кримінальним правопорушенням.
Проаналізована трансформація процесуального статусу потерпілого від практичного не визнання його в законодавстві соціалістичного типу, до поступового визнання розвитку і вдосконаленню у пострадянському часі становлення української держави. Визначена система процесуальних форм реалізації права потерпілого на відшкодування заподіяної йому шкоди в кримінальному провадженні.
Підтверджено, що основною підставою вважати особу потерпілою є доведений факт причино-наслідкового зв'язку заподіяної шкоди від кримінального правопорушення. Таким чином шкода – це обов’язковий природній фактор та об’єктивна категорія, що відображає ті зміни, які настали в майновому, фізичному, психічному, моральному стані особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Доведено, що національне законодавство регулюючи суспільні відносин у різних сферах буття в деяких законодавчих актах визначила правові підстави звернення до суду в частині відшкодування заподіяної насамперед моральної (немайнової) шкоди.
Завдяки аналізу теоретичних положень, чинного законодавства та окремих позицій судової практики з’ясовані проблемні питання: Досі на законодавчому рівні не створений ефективний механізм який би унеможливував здійснювати спроби ухилятися від відшкодуванню заподіяної шкоди. Це на наше переконання потребує внесення суттєвих змін до низки законів, (кодексів) а саме: кримінальному, кримінальному – процесуальному, кримінально-виконавчому, та ін.
Верховний Суд України, 1992. Постанова про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 р. № 6. Верховна Рада України. [онлайн]. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92#Text>
Верховний Суд України, 1995. Постанова про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р № 4. Верховна Рада України [онлайн]. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text>
Верховний Суд України, 2003. Постанова про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи від 07.02.2003 № 2. Верховна Рада України [онлайн]. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03#Text>
Верховний суд України, 2004. Постанова про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів від 2 липня 2004 р. № 13. Верховна Рада України. [онлайн]. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04#Text>
Закон СССР об утверждении основ уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик. 25.12.1958 г. Ведомости Верховного Совета СССР, 1, ст. 15.
Закон України Про авторське право та суміжні права № 3792-XII, 1993. Відомості Верховної Ради України, 13 ст. 64.
Закон України Про інформацію № 2657-XII, 1992. Відомості Верховної Ради України, 48, ст. 690.
Закон України Про охорону праці № 2694-XII, 1992. Відомості Верховної Ради України, 49, ст. 668.
Закон України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування прокуратури і суду № 266/94-ВР, 1994. Відомості Верховної Ради України, 1 ст. 1.
Закон України Про ринки капіталу та організовані товарні ринки № 3480-IV, 2006. Відомості Верховної Ради України, 31, ст. 268.
Закон УРСР Про затвердження Кримінально-процесуального кодексу Української РСР № 1000-05, 1960. Відомості Верховної ради УРСР (ВВР) , 1961, № 2, ст. 15.
Зубашенко, Ю., 2002. Джерела кримінального права староруської держави. Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. Серія юридична, 37, с. 79–84.
Конституція України № 254к/96-ВР, 1996. Відомості Верховної Ради України. 30. Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України № 4651-VI, 2012. Відомості Верховної ради України, 9–10; 11–12; 13, ст. 88.
Організація Об’єднаних націй, 1985. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою. Рекомендована для прийняття своїм Конгресом Організації Об’єднаних Націй у запобіганні злочинності та поводженні з правопорушниками, що відбуває в Мілані з 26 серпня по 6 вересня 1985 року, і прийнята резолюцією 40/34 Генеральної Асамблеї від 29 листопада 1985 року. [онлайн]. Доступно: <https://khpg.org/1080460475>.
Уголовно-процессуальный кодекс УССР от 20.07.1927 г., 1927. СУ УССР, 36–38, ст. 167–168.
Цивільний кодекс України № 435–IV, 2003. Відомості Верховної Ради України, 40–44, ст. 356.
Цитування
ДСТУ ГОСТ 7.1-2006
Свірський Б. М. Трансформація процесуального статусу потерпілого у кримінальному провадженні / Б. М. Свірський // Вісник Маріупольського державного університету. Сер. : Право. – 2022. – Вип. 23–24. – С. 33–43.
Harvard Referencing Style
Svirskyi, B. M., 2022. Transformatsiia protsesualnoho statusu poterpiloho u kryminalnomu provadzhenni [Transformation of the procedural state of victim in criminal proceedings]. Vìsnik Marìupolʹsʹkogo deržavnogo unìversitetu. Serìâ: Pravo, 23–24, pp. 33–43.
